22-23 квітня 2016 року у м.Ужгороді проводився Другий обласний фестиваль-конкурс „Воскресни, писанко!”, метою якого було відродження, збереження українських народних традицій щодо виготовлення писанок, залучення широкого кола дітей до вивчення звичаїв українського народу у сфері декоративно-ужиткового мистецтва на прикладі писанкарства.
Учні та педагоги Закарпатського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді під керівництвом в.о. директора Валерія Корсака прийняли активну участь у цьому святі. На Великодньому дереві Центру представлено біля 200 робіт вихованців закладу, виготовлених власними руками в таких техніках виконання як: традиційна писанка розтопленим воском (батикова техніка), „Дряпанка”, „Мальованка”, „Зернівка”, писанка, прикрашена бісером, писанка, виготовлена у техніці квілінг, писанка, виготовлена з глини. Дитячі роботи вражали невичерпною імпровізацією, співзвучною з традиційністю багатонаціонального Закарпаття.
До заходу були залучені педагоги Центру які поділилися своїм досвідом створення символу Великодня та провели цікаві майстер-класи з виготовлення писанок. Під час проведення майстер-класів присутні ознайомилися зі значенням стародавнього свята Пасхи, символами на писанці, значенням кольорів, дізналися про магічне значення писанки. Писанка містить багато таємниць і має чарівну силу. Це не просто розвага, це перш за все оберіг. Символи, які наносять на яйця, мають своє значення, вони програмують на щастя, урожай чи щось інше, залежно від символу.
Не могла не привернути увагу відвідувачів велика писанка, розміщена у центрі площі, до створення та розпису якої долучилися педагогі та учні Закарпатського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді.
Призерів конкурсу на найкраще писанкове дерево визначали у трьох номінаціях. Серед навчальних закладів обласного підпорядкування колектив Закарпатського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді посів трете місце.
Цей фестиваль свідчить про багатогранний талант закарпатських дітей та педагогів. А головне – діти навчились вкладати частинку своєї душі у роботу, виконувати її з любов’ю, щиро, від душі, це свідчить про те, що закарпатці бережуть свої традиції та передають їх з покоління в покоління.
